іменник — чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
іменник — I а, ч. Відмінювана частина мови, що позначає предмет, дію, явище, ознаку тощо, напр.: стіл, читання, вітер, білість і т. ін. II а, ч. Спеціальний знак, що засвідчує виготовлювача ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів … Український тлумачний словник
іменник — [іме/н:иек] ка, м. (на) ку, мн. кие, к іў … Орфоепічний словник української мови
двоезна́менник — двоезнаменник … Русское словесное ударение
сіменник — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
займенник-іменник — займе/нника іме/нника, ч. Займенник, що виступає замість іменника … Український тлумачний словник
сіменник — а/, ч. Дерево, залишене в лісі незрубаним … Український тлумачний словник
єдноіменник — ника, ч. Ол. Тезко; друга особа з тим самим ім ям … Словник лемківскої говірки
бабка — 1 іменник жіночого роду, істота бабуся * Але: дві, три, чотири бабки бабка 2 іменник жіночого роду частина верстата * Але: дві, три, чотири бабки бабка 3 іменник жіночого роду суглоб над копитом * Але: дві, три, чотири бабки бабк … Орфографічний словник української мови
міна — 1 іменник жіночого роду на обличчі міна 2 іменник жіночого роду снаряд міна 3 іменник жіночого роду обмін міна 4 іменник жіночого роду старовинна грошова одиниця; міра ваги міна 5 … Орфографічний словник української мови
